Об’єднання сім’ї в Німеччині: умови, документи та типові маршрути

Об’єднання сім’ї в Німеччині, або Familiennachzug, дозволяє близьким родичам переїхати до особи, яка вже проживає в Німеччині на законних підставах. Найчастіше йдеться про подружжя або зареєстрованого партнера, неповнолітніх дітей та батьків неповнолітньої дитини. Але право на переїзд залежить не лише від родинних зв’язків: важливими є статус особи в Німеччині, житло, дохід, страховка, вік дитини, вимоги щодо володіння мовою та конкретна ситуація сім’ї.

Кому підходить Familiennachzug

Основна логіка така: Німеччина захищає сім’ю, але перевіряє, чи справді родичі планують жити разом і чи дотримуються вони вимог закону. Умови різняться залежно від того, до кого їде сім’я.

Зазвичай розглядаються три групи:

• сім’я громадянина Німеччини: чоловік або зареєстрований партнер, неповнолітня дитина, яка не перебуває у шлюбі, а також батько чи мати неповнолітньої німецької дитини за умови наявності права опіки;
• сім’я громадянина ЄС, який проживає в Німеччині: чоловік або партнер, діти та інші родичі в рамках правил свободи пересування ЄС;
• сім’я громадянина третьої країни з німецьким дозволом на проживання: чоловік або зареєстрований партнер та неповнолітні діти, якщо у члена сім’ї, який їх приймає, є дійсний Aufenthaltstitel.

Для інших родичів, наприклад батьків дорослих дітей, бабусь, дідусів, братів і сестер, правила набагато суворіші. Зазвичай їхній переїзд можливий лише за особливих підстав, наприклад, щоб запобігти надзвичайно скрутній ситуації. Для батьків або батьків подружжя кваліфікованого фахівця діють окремі умови, і такі випадки потрібно перевіряти за конкретним типом дозволу на проживання.

Які статуси в Німеччині дають підстави для возз’єднання

Подати заявку на возз’єднання сім’ї може не тільки громадянин Німеччини. Підставою може бути й дозвіл на проживання, якщо він передбачає Familiennachzug.

Найчастіше йдеться про такі статуси:

• німецьке громадянство;
• громадянство іншої країни ЄС при проживанні в Німеччині;
• Niederlassungserlaubnis, тобто безстроковий дозвіл на проживання;
• Дозвіл на постійне проживання в ЄС (Erlaubnis zum Daueraufenthalt-EU);
• «Блакитна картка ЄС»;
• Дозвіл на проживання для кваліфікованої роботи, навчання, підприємницької діяльності або інших цілей;
• статус визнаного біженця, особи з правом на притулок, субсидіарний захист або тимчасовий захист, якщо виконано спеціальні умови.

Важливо: сам факт наявності дозволу на проживання не означає автоматичного права перевезти будь-якого родича. Ausländerbehörde та німецьке представництво перевіряють конкретний параграф закону в електронному дозволі на проживання, термін дії статусу та обмеження щодо сімейного переїзду.

Основні умови для подружжя

Для подружжя та зареєстрованих партнерів зазвичай перевіряють кілька аспектів.

• Шлюб або партнерство мають бути справжніми. Якщо у відомства є підозра щодо фіктивного шлюбу, заяву можуть відхилити.
• Обидва з подружжя зазвичай повинні бути старшими за 18 років. Для окремих категорій можуть діяти винятки.
• Потрібна мета спільного проживання. Сім’я повинна планувати вести спільне господарство в Німеччині.
• Може знадобитися знання німецької мови. Для подружжя часто потрібні базові знання німецької, але при переїзді до кваліфікованого фахівця, власника EU Blue Card та в ряді інших випадків знання мови можна підтвердити пізніше або ця вимога може не застосовуватися.
• Житло та дохід мають бути достатніми. Для сімейного переїзду до громадянина третьої країни зазвичай перевіряють матеріальне забезпечення сім’ї та наявність відповідної житлової площі. Для деяких осіб із захищеним статусом та кваліфікованих фахівців вимоги є м’якшими.

Якщо член сім’ї, який приймає дитину, отримує соціальну допомогу або не може підтвердити наявність засобів до існування, це може стати проблемою. Але правило не є однаковим для всіх статусів: наприклад, для визнаних біженців та інших осіб, які мають захист, існують спеціальні пільги, особливо якщо заяву подано у встановлені терміни.

Возз’єднання з дітьми

Неповнолітні діти, які не перебувають у шлюбі, можуть переїхати до батьків або до того з батьків, хто має право опіки. На практиці важливо заздалегідь перевірити вік дитини, хто має право опіки (Sorgeberechtigung), чи потрібна згода другого з батьків і які документи приймає конкретне посольство.

Для дітей до 16 років умови зазвичай простіші. Для дітей від 16 років можуть виникати додаткові вимоги, особливо якщо дитина переїжджає не одночасно з батьками. В окремих випадках перевіряють знання німецької мови на високому рівні або здатність швидко інтегруватися в Німеччині. Для дітей кваліфікованих фахівців правила можуть бути м’якшими.

Документи: що готують найчастіше

Точний перелік документів залежить від країни подання заяви, сімейного статусу та типу дозволу на проживання родича, який приймає. Але зазвичай заздалегідь збирають:

• закордонні паспорти всіх заявників;
• свідоцтво про шлюб або народження;
• документи про опіку та згода другого з батьків, якщо дитина переїжджає з одним із батьків;
• копію паспорта або посвідки на проживання особи, до якої їде сім’я;
• Meldebescheinigung або підтвердження адреси в Німеччині;
• договір оренди або інше підтвердження наявності житла, якщо це потрібно;
• підтвердження доходу та медичного страхування, якщо це стосується статусу;
• сертифікат про знання німецької мови, якщо він потрібен;
• анкети на національну візу D, біометричні фотографії та квитанції про сплату мита.

Документи з іншої країни часто потребують апостилю, легалізації або присяжного перекладу. Це потрібно перевіряти за пам’яткою німецького посольства або консульства в країні подання документів.

Як зазвичай відбувається цей процес

1. Визначити правильний маршрут. Спочатку потрібно зрозуміти, чи дійсно підходить Familiennachzug, чи сім’ї потрібен інший тип візи: навчання, мовні курси, Ausbildung, робота, Chancenkarte або інший статус.
2. Перевірити статус родича, який приймає. Важливими є пункт Aufenthaltstitel, термін дії дозволу на проживання, дохід, житло та наявність страховки.
3. Зібрати документи. Краще керуватися актуальним чек-листом посольства та окремо уточнити вимоги Ausländerbehörde за місцем проживання в Німеччині.
4. Записатися на подачу національної візи D. Зазвичай заяву подають у німецькому представництві за межами Німеччини, якщо заявник не має права в’їхати та оформити статус уже всередині країни.
5. Дочекатися втручання Ausländerbehörde. Відомство у справах іноземців у Німеччині може запросити документи у приймаючої сторони та надати згоду.
6. Після в’їзду оформити дозвіл на проживання. Національна віза зазвичай потрібна для в’їзду, а довгостроковий Aufenthaltstitel оформляють уже в Німеччині.

Коли потрібен інший візовий маршрут

Іноді сім’я називає таку ситуацію возз’єднанням, але з юридичної точки зору правильніше обрати інший шлях. Наприклад, доросла дитина не завжди може переїхати як член сім’ї. У такому випадку можуть розглядатися навчання, Studienkolleg, мовні курси, професійне навчання або робочий маршрут.

Такий сценарій особливо важливий для сімей з дітьми старше 16 років або повнолітніми дітьми. Якщо Familiennachzug не підходить, краще не подавати слабку заяву «на удачу», а спочатку оцінити альтернативи та вимоги щодо кожного шляху.

Поширені помилки

• подавати документи без перевірки конкретного пункту дозволу на проживання;
• вважати, що будь-який дозвіл на проживання автоматично дає право перевезти всіх родичів;
• не враховувати вік дитини на момент подання заяви;
• забувати про згоду другого з батьків або документи про опіку;
• орієнтуватися на чужий кейс замість чек-листа свого посольства;
• надсилати рекламні або емоційні листи замість чіткого пояснення сімейної ситуації;
• не перевіряти заздалегідь вимоги до житла, доходу та страхування.

Що перевірити перед подачею

Перед записом до посольства варто відповісти на п’ять запитань:

• до кого саме їде заявник: до громадянина Німеччини, громадянина ЄС чи громадянина третьої країни;
• який параграф зазначений у Aufenthaltstitel особи в Німеччині;
• чи належить заявник до «ядерної сім’ї»: чоловік або дружина, зареєстрований партнер, неповнолітня дитина або батько чи мати неповнолітньої німецької дитини;
• чи потрібні дохід, житло, страховка та знання німецької мови саме у вашому випадку;
• чи є актуальний перелік документів німецького представництва в країні подання заяви.

Возз’єднання сім’ї в Німеччині можливе, але це не універсальна процедура для всіх родичів. Чим точніше обрано правовий шлях і чим ретельніше підготовлено документи, тим менший ризик відмови або тривалого листування з відомствами.